Не всім сім’ям підходить відповідь “Коли мама й тато люблять одне одного, у них народжується малюк”. За останні 50 років медицина зробила значний прорив, і зараз у зачатті й народженні дітей можуть брати участь до п’яти осіб – батьки, донори, сурогатна матір.
І якщо з усиновленими дітьми всі дійшли згоди – вони мають право змалечку знати про те, як потрапили в сім’ю, то з малюками in vitro не все так однозначно. На жаль, суспільство досі упереджено ставиться до репродуктивних технологій, і батьки можуть стикатися з осудом, а дитина – з агресією й приниженням. Проте якщо відкрито не говорити про ЕКЗ, як звичайну медичну процедуру, то ця тема так і залишиться табуйованою і незручною.
Екстракорпоральне запліднення (ЕКЗ) – допоміжна репродуктивна технологія, яка найчастіше використовується у разі безпліддя пари. Синоніми: “Запліднення в пробірці”, “Запліднення in vitro”, “штучне запліднення”, англійською мовою позначається абревіатурою IVF.
Аргументи “за” те, щоб розповісти дитині:
– Дослідження показало, що діти in vitro хочуть знати історію свого зачаття.
– Батьки вклали багато ресурсів, щоб народити бажану дитину.
– Краще щоб про ЕКЗ розповіли батьки, а не хтось випадковий.
– Це медична інформація, яка може мати значення для здоров’я дитини в майбутньому.
Аргументи “проти” того, шоб розповісти дитині:
– Оточення, на жаль, насторожено і несхвально ставиться до ЕКЗ.
– Страх, що дитина вважатиме себе не такою, як усі.
– Пара доклала максимум зусиль, щоб приховати цю інформацію.
Якщо було використано донорський матеріал, говорити потрібно, оскільки дитині доведеться зіткнутися в майбутньому з медпослугами, і це може призвести і до проблем, і до запитань. Якщо ж використовувалися яйцеклітини і сперматозоїди батьків, то тут рішення приймається індивідуально. Але пам’ятайте: будь-які сімейні секрети, виявлені випадково, можуть мати руйнівні наслідки для сім’ї, дитини та ваших стосунків.
Що ж говорити? І, головне, коли?
Якщо батьки хочуть пояснити своїй дитині, як вона була зачата, найкраще починати, коли дитина ще маленька – десь у 4-6 років. Діалог має бути безперервним, але відповідним віку. Закордонні фахівці заохочують мам і тат почати з того, щоб розповісти своїй дитині, наскільки сильно вони її бажали і наскільки сильно люблять зараз.
У випадку ЕКЗ можна сказати: «Ми з татом дуже хотіли дитину. Але у нас ніяк не виходило. І тоді ми звернулися до лікарів, щоб вони допомогли нам зустрітися з тобою. Лікар взяв клітинки у тата, у мами і зʼєднав їх у спеціальній чаші, після чого переніс тебе до мене в матку. І ми були шалено щасливі, коли дізналися, що все вийшло, і ти скоро народишся. Це величезне диво і неймовірна радість для всіх нас».
Українською є одна інклюзивна дитяча книжка з деталями про інсемінацію, ЕКЗ та сурогатне материнство:
Якщо використовувався донорський матеріал, є такий варіант: «Ми дуже хотіли тебе, тому пішли в банк сперми / яйцеклітин, щоб отримати спеціальні клітини, які допомогли нам з тобою зустрітися. Ми не дуже багато знаємо про людину, яка зробила для нас цю добру справу, але ми їй дуже вдячні». А ще було б класно написати «Особливу історію, як ти зʼявився на світ». Її можна цікаво оформити — вставити різні важливі фото, намалювати свої емоції від спогадів, як все було, написати слова любові.
Якщо діти були зачаті з використанням донорського матеріалу, було б добре сказати їм про це в проміжку між 5 і 9 роками. Це дозволяє їм звикнути до інформації в міру дорослішання і у деяких ситуаціях запобігає травматичному досвіду раптового одкровення пізніше.
Звісно, найзручніше побудувати розмову, коли дитина цікавиться темою, звідки беруться діти. Це приблизно 4-6 років. Тут важливо розповісти, що малюки в сім’ях з’являються по-різному, але від того не стають менш улюбленими та бажаними. Хтось народжується у мами й тата, когось забирають із дитбудинку, хтось з’являється завдяки зусиллям лікарів і допомозі інших людей (донорів). І це чудово, що батьки, які відчувають, що готові подарувати малюкові багато любові, турботи і тепла, можуть зробити це різними способами.
Згідно з дослідженням, опублікованим у журналі Human Reproduction, 43 відсотки учасників розповіли своїм дітям про використання донора яйцеклітин, а ще 39 відсотків мали намір розкрити цю інформацію найближчим часом. У середньому дітям було 5,5 років.
Якщо використовувався донор яйцеклітин та / або сперми, фахівці пропонують пацієнтам підкреслити свою роль як батьків, незалежно від генетики. Для дитини важливо знати, що на неї чекали і хотіли. Що її люблять і підтримують. Що вона значуща і цінна. І тоді шлях її появи в сім’ї стане другорядним.
Якщо дитина надто емоційно відреагувала на інформацію про своє зачаття за допомогою ЕКЗ чи використання донорського матеріалу, батькам, можливо, доведеться звернутися за допомогою до психологів та репродуктологів, які зможуть підтримати та надати більше інформації про безпечність і поширеність репродуктивних технологій.
Англійською є книжка для дітей про історію народження хлопчика за допомогою ЕКЗ. Не читала, тож просто показую:
п.с. Із особистих повідомлень: “Коли у доньки почався підлітковий період, нам усім було непросто. Ми сварилися, мало спілкувалися. Пізніше я запитала: “Що підтримувало тебе в той момент?”. І вона відповіла: “Те, що я була бажаною дитиною, і завжди відчувала вашу з татом любов!” ❤️
Про ЕКЗ в цифрах:
1. Перша дитина “з пробірки” народилася в 1978 році у Великій Британії. Зараз Луїзі Браун 48 років, і вона двічі мама. А її сестра Наталі Браун народилася в 1982 році — теж завдяки ЕКЗ. І стала першою жінкою in vitro, яка самостійно народила дитину в 1999 році. Загалом вона стала мамою чотири рази.
2. Вчених Едвардса і Степто, завдяки яким мільйони сімейних пар стали батьками, довго переслідували і засуджували. Тільки в 2010 році Роберт Едвардс отримав Нобелівську премію за розробку технології штучного запліднення. Степто не дожив до цієї події — помер у 1988 році. Нещодавно про ембріологиню Джин Перді, фізіолога Роберта Едвардса та хірурга Патріка Степто вийшов фільм “Джой: диво життя”. Рекомендую до перегляду!
3. В Україні перша дитина in vitro з’явилася на світ у 19 брезня 1991 року (у Харкові).
4. На даний момент завдяки ЕКЗ народилося понад 13 мільйонів дітей по всьому світу.
5. При першій спробі ЕКЗ вагітність настає в 30-35% випадків, хоча деякі приватні клініки обіцяють 45-50%.
6. Вибирати стать ембріонів заборонено у всьому світі. Тим не менш, бувають винятки, коли є сімейне генетичне захворювання або по жіночій, або по чоловічій лінії.
7. Щодо підсадки кількості ембріонів підходи в різних країнах різні. Наприклад, у пострадянських країнах часто переносять два ембріони, щоб збільшити ймовірність того, що приживеться хоча б один. Близнюки при цьому народжуються у 10% випадків. У Німеччині прийняли особливий закон на захист ембріонів: за один цикл можна запліднити не більше трьох яйцеклітин, і всі ембріони необхідно перенести в матку. У Швеції дозволено запліднити відразу 5-6 яйцеклітин, але перенести тільки одну, а інші піддаються кріозаморожуванню.
8. У Великій Британії з’явилася нова технологія запліднення всередині тіла. Пристрій під назвою AneVivo схвалено в 2015 році, а в 2016-му народилася перша дитина, зачата AneVivo. Яйцеклітини і сперматозоїди поміщають всередину маленької капсули (сантиметр на міліметр), і переносять її в матку на 24 години. Далі капсулу видаляють, відкривають і відбирають здорові ембріони для перенесення назад в матку. Нова технологія може вирішити релігійні проблеми і дозволить жінкам пережити зачаття, що відбувається всередині їхнього власного тіла.
9. Наукові дослідження доводять, що діти, народжені за допомогою ЕКЗ, нічим не відрізняються від інших за фізичним та розумовим розвитком.
10. Найтриваліший період кріоконсервації склав 28 років. Восени 2020 року в США народилася дівчинка, чий ембріон був заморожений ще в 1992 році. Її мама не набагато старша – 1991 року народження. Сестра дівчинки народилася у 2017 році у такий же спосіб, з аналогічного замороженого ембріона. Вчені говорять, що термін придатності біоматеріалу, який зазнав кріоконсервації та зберігається належним чином, необмежений.
Більше цікавої інформації із секспросвіти – в моєму блозі інстаграм.
