Що ви знаєте про засоби менструальної гігієни

Це було пов’язано з індустріалізацією: жінки стали працювати, частіше бувати поза межами дому, у їхні обов’язки вже не входило постійно бути вагітними чи з грудним немовлям, тому менструацій стало більше, а отже, й потреби в засобах менструальної гігієни.

Гігієнічний пояс виконував функцію підтримки саморобної прокладки – із різних видів тканин. Так як жінки не носили тоді труси, то засіб для вбирання менструальних виділень кріпився на спеціальний пояс.

У 1896 році піонер стерильної хірургії Джозеф Лістер надихнув американську компанію Johnson & Johnson на виробництво одноразових прокладок в індивідуальній упаковці. Вони отримали назву “рушники Лістера”. Проєкт, на жаль, провалився: тема менструації була настільки табуйована в суспільстві, що жінки не могли вимовити вголос слово “менструація”, що неймовірно ускладнювало процес популяризації нового засобу гігієни.

Важливим етапом в історії розвитку жіночих гігієнічних засобів стала Перша світова війна. Французькі медсестри почали використовувати при менструаціях пов’язки для поранених, в основу яких входила не бавовна, а деревна целюлоза. Вона вбирала кров і менструальні виділення значно краще за тканину.

Коли війна закінчилася, невикористані медичні пов’язки викупила американська компанія Kimberly-Clark. Так на початку 1920-х років на ринку з’явилися одноразові жіночі гігієнічні прокладки, які не поступалися за поглинанням сучасним. Називалися вони… kotex. Виробник поєднав два слова koton+textile і отримав нейтральну назву, яка принесла успіх.

Як би це дивно не звучало, але це справді був фетр, який гарно поглинав виділення.

Перші комерційні тампони з’явилися наприкінці 1920-х в США: бренди Fax, Fibs, Wix. Вони не мали аплікаторів і іноді були навіть без витяжних шнурів.

Перший тампон з аплікатором – знаменитий Tampax – з’явився в аптеках в 1936 році. Винайшов його ще в 1929 році доктор Ерл Хаас. Це була пробка з бавовни, що вставляється за допомогою двох картонних трубочок. Аплікатор давав змогу жінкам розміщувати тампон усередині піхви, не торкаючись слизової.

Ерл запатентував свій винахід, але так і не зміг продати його в серійне виробництво. У 1933 році патент викупила Гертруда Тендріх, заснувавши компанію Tampax Incorporated.

Сором і страх через постійні залякування щодо святості гімену не давали дівчатам і жінкам можливість спробувати новий засіб менструальної гігієни.

Менструальні чаші почали свою історію ще в 1860 році. Було зареєстровано кілька патентів, але з різних причин вони так і не вийшли на ринок.

Першу комерційну версію менструальної чаші створила Леона Чалмерс у 1937 році. Вона була з латексної гуми, яка давала змогу носити тонкий обтислий одяг, але була дуже жорсткою. Через 13 років Леона вдосконалила дизайн чаші і замінила гуму на м’якший силікон. Але на той час жінки вже звикли до одноразових засобів, і чаша не отримала належної уваги і визнання.

У 1978 році компанія Procter&Gamble презентувала перші суперпоглинальні тампони Rely, які могли використовуватися протягом кількох днів менструації. Через два роки лікарі повідомили про кілька випадків госпіталізації жінок з інфекційно-токсичним шоком, що спричинявся стрептококами і стафілококами. Пацієнтки з СТШ користувалися суперпоглинаючими тампонами Rely, через що на вимогу Міністерства охорони здоров’я США компанія перестала їх випускати. А менструальні чаші нарешті отримали свій зоряний час!

У 1960-х було запущено нову чашу – одноразову (аналог сучасного менструального диска). Але знову провал: цього разу цінності чаші не узгоджувалися з часом і потребами жінок. До цього часу західна сексуальна революція 1960-х остаточно зняла багато табу, зокрема на телевізійну і вуличну рекламу засобів жіночої гігієни.

Більше 70% жінок у світі віддають перевагу саме звичайним одноразовим прокладкам. Вони зручні у користуванні й найбільше підходять дівчатам-підліткам, які тільки намагаються призвичаїтися до монстро-днів. Проте нагадаю, що краще віддавати перевагу біо-прокладкам, які безпечніші для здоров’я і піддаються переробці.

Тампони із морської губки можна купити в магазинах Німеччини й Польщі. Проте користуватися ними не варто! По-перше, морська губка – це тварина (вона точно проти після смерті перетворюватися на тампон!). По-друге, всередині губки може бути пісок і дрібні камінці, що травмує ніжну слизову піхви. Тому користуйся будь-якими іншими – тканинними, звичайними, темплайнерами чи синтетичними губками, але тварин пхати у піхву точно не варто!

Про це можна детальніше прочитати в моїй книжці “Без маячні про перші місячні”.