Як тільки мова заходить за проституцію чи порнографію, обов’язково знайдеться хтось, хто напише або скаже: “Але ж це справа добровільна! Не хочеш – не займаєшся проституцією, не хочеш – не знімаєшся в роликах 18+. Дайте нарешті жінкам право самим вирішувати, що робити чи не робити зі своїм тілом!”. Бажаючі легалізувати порнографію і проституцію теж не мовчать: “Це така ж робота, як і інші!”. Проте є два важливих нюанси, які завжди треба тримати у фокусі. По-перше, середній вік потрапляння дівчат у проституцію в світі – ~14,5 років. А, по-друге, чомусь ті, хто захищає право жінок продавати своє тіло, самі не йдуть у цю “професію”, та й дітям своїм такого не бажають. Бо якщо це “така ж робота, як і інші”, то у Центрі зайнятості після легалізації вам будуть пропонувати вакансії порноакторки чи проститутки, а ваших дітей сутенери вербуватимуть прямо в школі. А що? “Така ж робота, як інші!”
Чому проституція – це НЕ секс і НЕ робота
*Усі посилання на дослідження щодо проституції зібрані ТУТ
У 21 рік я потрапила на вулицю Червоних ліхтарів в Амстердамі. Мені було страшенно цікаво. Але спостерігаючи, як хлопець вибіг із “магазинчика”, застібаючи на ходу штани, несподівано для себе відчула відразу. У голові крутилася думка: просто тут і зараз я можу за 100 євро купити собі живу людину. КУПИТИ. ЛЮДИНУ.
Було в цьому щось лякаюче-жахливе. І в той момент я розуміла, що це: НЕ свобода і НЕ вибір. Це – ВЛАДА й насильство однієї людини над іншою за гроші. І це НЕ ок.
У той час у Нідерландах і Німеччині якраз легалізували проституцію, а я на той момент успішно пройшла шлях від “пропащі жінки” і “найдревніша професія”* до “це буде завжди” і “треба дати їм права, щоб захистити”.
Тоді я ще не знала, що вірна супутниця проституції – торгівля людьми. За даними ООН просто зараз у сексрабстві перебуває 25 мільйонів дівчат і жінок, а один мільйон дітей продається в сексрабство щороку. Тоді я не знала, що середній вік потрапляння в проституцію – 13-14 (!!!) років. Це дівчата, більшість з яких були багаторазово зґвалтовані в дитинстві. Тож мені знадобилося ще 15 років, щоб усвідомити, що проституція – це неспротив зґвалтуванню за гроші.
Кайлі Грегг потрапила в проституцію в 10 років. Жоден із чоловіків не відмовився зґвалтувати дівчинку, дізнавшись її вік. Це були звичайні чоловіки – одружені, з дітьми, парафіяни церкви. А один навіть сказав: “Та не така вже вона й молоденька!”. Кайлі на той момент було 12 років (джерело).
І якщо ви думаєте, що це проблеми США, Філіппін чи Мексики, – помиляєтеся. Східна Європа – одна із лідерок постачання дітей та дівчат для сексрабства. Молдова та Україна – лідери з дитячого секстуризму в Європі (!)
Запитання із залу: “Але в мене є знайома в проституції, і її все влаштовує. Вона не хоче працювати продавцем в АТБ за три копійки!”
🆘 За даними Journal of Trauma Practice 89% жінок хочуть піти з проституції
Чому проституція – не робота і не послуга?
У будь-якій роботі цінується досвід. Чим більше у вас досвіду, тим дорожче коштують ваші послуги. У проституції все навпаки: чим менше у дівчини досвіду, чим вона молодша, тим більше за неї платять. І з роками вона “коштує” все менше. Тобто жінки в проституції продають не послугу, вони продають себе як товар. Тільки товар з роками стає все дешевшим. А людина НЕ МОЖЕ БУТИ ТОВАРОМ!
Якщо секс – це “робота”, то зґвалтування – просто неоплачувана робота.
Якщо секс – це “робота”, то її можуть виконувати члени родини.
Якщо секс – це “робота”, то порно варто демонструвати дітям, щоб вони бачили приклад можливої професії в майбутньому.
Якщо секс – це “робота”, то не варто скаржитися, що не можете знайти роботу.
Якщо секс – це “робота”, то зґвалтування дитини – це одна з форм дитячої праці.
Якщо секс – це “робота”, то інцест – це як допомагати мамі й татові стригти газон. Звичайна практика перед реальною роботою.
Знаю, це звучить дійсно моторошно, коли змішуєш речі з різною природою, наприклад, секс і роботу (джерело)
Чому проституція – не секс?
Секс передбачає добровільність, задоволення для обох, рівність, безпеку, відсутність наслідків, можливість обирати сексуальні практики, говорити “ні” і зупинитися в будь-який момент. У проституції дівчат і жінок б’ють, ґвалтують, випорожнюються на їхні тіла, принижують і ображають, вважають “м’ясом” і “товаром”. Чоловіки купують не “секс”, а владу, домінування і право робити з жінкою все, що їм заманеться. Звідси великий попит на дітей, вагітних і дівчат із розумовою відсталістю.
Проституція – не секс, бо психіка не відокремлена від тіла
Щоб сторонні люди могли проникати в наше тіло, природні емоції повинні бути відключені: страх, сором, огида, відчуження, презирство, самозвинувачення. У цьому чудово допомагає дисоціація. Жінки, які були в проституції, мають ПТСР (посттравматичний стресовий розлад), який можна порівняти за рівнем з ПТСР людей, які пережили тортури. На лікування йдуть десятки років і часто воно безрезультатне.
Ви можете прочитати історію моєї підписниці, яка потрапила в проституцію. Дуже їй вдячна за щирість та чесність.
“Але ж є жінки, які стверджують, що їм подобається бути проститутками чи порноакторками!”
Звісно, бо отримують за це гроші. Спочатку чоловіки їх експлуатують, а далі говорять: “Ми готові платити за блог чи сторінку в соцмережах, де ти будеш розповідати, що проституція чи порнографія – це класно, це можливості і великі гроші. А якщо зможеш вербувати дівчат, то матимеш додатковий дохід. І тобі більше не доведеться лягати під клієнтів”. І, як ви думаєте, що вони обирають: публічність із хорошим заробітком чи продовжувати терпіти насильство, дисоціацію, травми? Так само працюють і відомі блогерки, які просувають сурогатне материнство.
Один із яскравих прикладів – українська порноакторка, яка ще в 2019 році розповідала в інтерв’ю, наскільки зйомки в порнографії травматичні (і фізично, і психологічно) та як дівчата й жінки майже не захищені ні законодавством, ні контрактами, а вже після 2022-го почала відбілювати цю “професію” й виступати за легалізацію під егідою однієї із українських політичних партій. Причому для піару порнографії її залучали навіть до “реабілітації” військових, а також запрошували у виші. Що ж, гроші не пахнуть.
“А що робити людям з інвалідністю, якщо у них нема стосунків, і проститутки – єдиний вихід?”
Ви хотіли сказати, не “люди з інвалідністю”, а “чоловіки з інвалідністю”? Бо зазвичай проституцію використовують для задоволення сексуальних потреб саме чоловіки. У деяких країнах це навіть подається під соусом “соціальної послуги”, де держава оплачує експлуатацію жінок, щоб чоловіки з інвалідністю не почувалися “неповноцінними”. Чи задумувалися ви, чому такої ж “послуги” нема для жінок із інвалідністю?
Пояснюю, чому захищати секс із проституйованими жінками для чоловіків із інвалідністю – не ок:
1. Інвалідність не дає жодних привілеїв на секс. Не можна робити одним людям погано, щоб іншим було добре
2. Секс – не базова потреба, без нього ніхто ще не помер. Є мастурбація. Навіть ті, у кого немає рук, вміють мастурбувати – це не проблема
3. Ви дійсно думаєте, що основні споживачі проституції – люди з інвалідністю?
4. Такий «аргумент» – стигматизація людей з інвалідністю. Тобто ми стверджуємо, що вони настільки неприємні, огидні, що тільки за гроші з ними можуть займатися «сексом». Але ж це не так! Люди з інвалідністю будують стосунки, одружуються, народжують дітей.
“Але ж є чоловіки, яким треба “випустити пар”, щоб не ґвалтувати жінок на вулицях чи своїх партнерок вдома!”
Ви справді думаєте, що це гарна ідея дозволяти ґвалтувати певну групу жінок? Чи є гарантія, що завтра ви чи ваша донька, онука не потрапите в якийсь перелік жінок, яких суспільство дозволить експлуатувати? До речі, дослідження показали, що чоловіки, які регулярно користуються проституйованими жінками, більш жорстокі до своїх дружин та партнерок.
“Навіщо прирівнювати порнографію до проституції, якщо це геть різне?”
Порнографія – це фільмування проституції. У країнах, де легалізована порнографія, але є криміналізація попиту для покупців-проституторів (наприклад, Швеція), камеру використовують як лазівку: якщо в кімнаті, де експлуатують жінку, є камера, то це вже зйомки порнографії, і це законно.
Також часто для зйомок порнографії використовують проституйованих жінок, а в якості акторів-чоловіків запрошують “клієнтів”. Їм продають таку “послугу” як “секс із порнозіркою”. Дуже гарно цей момент показаний у фільмі “Живий товар” (2005). Також рекомендую допис у ФБ “Що не так з порно”.
Хіба легалізація проституції не захистить жінок?
Ні. Німеччина й Нідерланди на власному досвіді переконалися, що легалізація призводить до збільшення трафікінгу (торгівлі людьми) й захищає, в першу чергу, сутенерів та проституторів (“клієнтів”), а не жінок. Тому на сьогодні Європарламентом прийнята резолюція щодо впроваждення в Європі Шведської моделі протидії проституції (Скандинавської моделі рівності). Більше про Шведську модель можна почитати в статті Олени Зайцевої на сайті “Гендер в деталях”.
За даними досліджень у дев’яти країнах:
71% жінок у проституції зазнавали побоїв від “клієнтів”
63% зазнавали зґвалтування понад оплачене
60% підсіли на наркотики після залечення до проституції, і лише 8% – до
90% були розбещенні в дитинстві
63% були зґвалтовані родичами ще до потрапляння в проституцію
42% намагалися покінчити життя самогубством
23% вважали сутенера своїм хлопцем
16% були продані в проституцію своїми батьками або іншими родичами
І ще одне важливе уточнення: смертність жінок у проституції вище, ніж у рибалок, шахтарів і лісорубів – тобто вище, ніж у представників професій, які визнані найнебезпечнішими у світі.
Українська психологиня Марина Воробйова якось слушно зазначила: “Ті, хто підтримує легалізацію проституції й порнографії, хочуть бути споживачами послуги, а не надавати їх. Їм все одно на те, скільки жіночих і дитячих життів буде зруйновано. Проте легалізація призведе до того, що стати жертвою торгівлі людьми буде набагато легше”.
І перш, ніж захищати проституцію, подумайте: чого важливого і доброго позбудеться людство, якщо проституція раптом зникне?
Як говорити з дітьми про проституцію?
Ще в 2016 році на лекцію для батьків “Як говорити з дітьми про секс” до мене прийшло молоде подружжя. Не так давно вони придбали квартиру в центрі Харкова, зробили ремонт і заселилися туди з двома дітьми – 4 і 6 років. Але вже за тиждень з’ясувалося, що в сусідній квартирі – бордель. Щогодини туди приходили різні чоловіки, жінки, тож діти почали запитувати: “А хто тут живе? А чому до них так часто ходять гості? А чому тьоті вночі кричать?”. Батьки настільки були розгублені, що прийшли за порадою до мене. І тоді я не змогла нічого підказати, бо чесна відповідь тільки б налякала дітей. Та й питання їхньої безпеки нікуди не дівалося. Проте наступні п’ять років я шукала відповіть: як же говорити з дітьми про проституцію?
Насправді запитання “А хто такі повії / проститутки” може застати батьків у будь-який момент. Діти можуть почути ці слова на вулиці, від друзів чи у школі й зацікавитися значенням. І що найчастіше відповідають розгублені дорослі? “Погані жінки”, “Займаються сексом за гроші”, “Сплять з усіма підряд”, “Ті, хто погано вчився в школі, а тепер хочуть легкого заробітку” – це приклад дуже невдалих відповідей.
Чому? Бо якщо це “секс за гроші” чи “легкий заробіток”, то тут є невідповідність концепції згоди, про яку ви б мали поговорити з дітьми раніше (секс – це для дорослих, тільки за згодою і з задоволенням для обох). За гроші – це вже не секс, бо це не добровільні стосунки, а вимушені – де багатий платить за експлуатацію вразливих дівчат і жінок. Так само, як не може бути і “сексу” дорослого з дитиною, бо це завжди – насильство, зґвалтування.
На запитання 8-річного сина про проституток я відповіла, що це – секс за гроші. І швидко закрила тему. Не знаю, як у нього, а в мене виник жахливий дисонанс із тим, що я говорила йому раніше: секс – це приємно і завжди за взаємною згодою” – поділилася своїм досвідом підписниця
А якщо це “погані жінки”, “сплять з усіма підряд”, “більше нічого не вміють”, то це стигматизація і мізогінія. А навіщо вчити дітей стигматизувати? Варто також враховувати, що є два значення слова “повія / шльондра”. По-перше, це дівчина чи жінка, яка задіяна в проституції. По-друге, дівчина або жінка, яка виглядає і поводиться певним чином. Причому у “повії” можуть записати навіть дівчину просто з великим розміром грудей. “Ого, які відростила! Мужики вже шиї зламали!”
У розмові з дітьми важливо наголосити, що проституція – це насильство, і таврувати когось “повіями”, “шльондрами”, “проститутками” не можна. Ні зовнішній вигляд, ні виклична поведінка не роблять дівчину / жінку поганою, пропащою чи “брудною”. Кожна людина може виражати себе так, як їй хочеться, якщо вона не завдає шкоди іншим.
Якщо ж ми ділимо жінок на правильних і неправильних, то ніби дозволяємо злочинцям робити з “неправильними” все, що завгодно. Їх можна бити, ґвалтувати, ображати – вони “заслужили”. Але водночас у будь-який момент наших доньок, племінниць, сестер, подруг можуть записати в “повії”. Для цього не потрібно багато – усього-на-всього яскравий макіяж чи коротка спідниця.
Один красномовний приклад навела підписниця: “У нас у селі місцеві жінки охрестили дівчину повією. Яскрава була, красива, на язик гостра. А потім місцеві хлопці після п’янки заштовхали її в машину і всю ніч ґвалтували. Повія ж!”.
Пропоную орієнтуватися на ось такі приклади відповідей:
– Мамо, тату, хто такі повії?
– Це слово часто використовують як лайливе, щоб образити, принизити дівчат і жінок, показати, що вони погані, негідні, поводяться неправильно, але це не так. Ніхто не заслуговує таких слів на свою адресу. Давай домовимося, що ти не будеш їх використовувати.
– А чому Саші чи Дані можна, а мені ні?
– Вони можуть ще не розуміти, яку шкоду завдають іншим, використовуючи лайку, обзиваючись. Дорослі також можуть говорити погані слова, робити неправильні вчинки. Але це не означає, що ми повинні повторювати за ними. У мене і у тебе завжди є інший вибір.
– А хто такі проститутки?
– Іноді це слово використовують як лайку, щоб образити, принизити людину. Але його також використовують для позначення дівчат і жінок, які змушені погоджуватися на “секс” за гроші. Із бідності або з примусу. Іноді їх втягують у проституцію обманним шляхом. Ти будеш чути, що вони самі цього хотіли, тому що дуже люблять секс, але це неправда. Я, наприклад, не хочу, щоб тебе втягнули в проституцію. Там багато насильства і болю. І я також не хочу, щоб ти використовував (-а) інших людей як товар. Секс – це завжди рівні, добровільні відносини дорослих людей, які будуються на взаємній згоді, повазі та обопільному задоволенні.
Замість висновку
Оскільки основні причини купівлі сексуальних послуг – це переконання, які виправдовують використання жінок в проституції, то єдиний шлях побороти попит – змінити ці переконання. Які саме?
– Купівля сексу не завдає шкоди іншим.
– Люди, які надають сексуальні послуги, роблять це добровільно й отримують задоволення.
– Купівля сексу є нормальним способом задоволення чоловічих потреб.
Тож пояснення дітям і дорослим, що проституція – це експлуатація і насильство, просто необхідні людству, щоб нарешті знищити “найдревнішу професію”. Бо насправді *проституція – не “найдревніша професія”, а найдревніший вид експлуатації і насильства.
