Чи може невинна дитяча гра перетворитися в насильство? На жаль, так. Мова не просто про “ігри в лікаря” між однолітками в дитсадку, які є нормальними й здебільшого абсолютно безпечними, а про більш серйозні речі, які найчастіше ініціюють старші діти по відношенню до молодших і які можна віднести навіть до зґвалтування, оскільки відбувається проникнення.
Дослідження показують, що майже 75% дітей хоча б раз у житті грали в “секс”, і кожний десятий зараз кваліфікує цю взаємодію як насильство. Найчастіше “експерименти” стаються у віці від 5 до 12 років. Близько 60 відсотків опитаних повідомили, що робили це з друзями, а 40 відсотків – з братами і сестрами (часто двоюрідними). Тож давайте розбиратися: коли “ігри в секс” є нормою, а коли насильством і травмою?
Якось на лекції в Одесі хтось із батьків запитав: як уникнути ситуації, коли старші діти залучають молодших до інтимних ігор? У відповідь я поділилася кількома історіями зі свого життя: зовсім маленькою мене втягували в сексуальні ігри саме старші брати й сестри, а пізніше я робила те саме з молодшими. Після лекції до мене підійшла дівчина й розплакалася: “Я та сама старша сестра, яка примушувала молодшу грати в “секс”! Мені так соромно! У нас гарні стосунки, але раптом вона все пам’ятає?”
Швидше за все, пам’ятає. Але не обов’язково її це травмувало.
Дві третини дітей грали в “лікаря” або “секс” у дошкільному та молодшому шкільному віці: показували одне одному статеві органи, терлися ними, імітуючи статевий акт, розігрували сцени з фільмів, “вагітніли” і “народжували”. І це все нормально! Через гру діти пізнають тіло, фізіологію, сексуальність, приміряють гендерні ролі, проживають різні емоції, ситуації, вчаться комунікувати та встановлювати особисті кордони (на щось погоджуються, на щось – ні).
Травмуватися в цих іграх найчастіше можна через неадекватну реакцію дорослих або інших дітей, які стали випадковими свідками, й почали соромити, лаяти, бити, висміювати. Це також може призвести до сексуальних проблем у майбутньому та формування девіацій.
Результати опитування про секс-ігри в моєму блозі інстаграм:
А коли ігри виходять за рамки “нормальних”? Якщо:
– є примус / насильство / шантаж
– різниця у віці понад 3-4 роки
– діти малознайомі
– діти різної статі
– є проникнення (оральний секс, засовування предметів у піхву, анус, уретру)
– після гри дитина почувається пригнічено
Чому комусь із дітей раптом спадає на думку ідея перетворити цілком нормальну гру в насильство?
Однозначної відповіді немає. Інколи така поведінка спостерігається у дітей, які самі постраждали від сексуального насильства або ж мали досвід подібних “ігор” зі старшими дітьми. Щоб хоч якось упоратися з травмою, дитина “приміряє” на себе роль “ґвалтівника”.
Із менш “страшних” причин:
- спостереження за сексом батьків
- перегляд порнографії
- батьки постійно ходили вдома голими
- медичні маніпуляції з геніталіями, анусом
- фізичне покарання
- вербальні погрози побити, вбити, відрізати статеві органи
Не обов’язково це призведе до насильства в іграх, але ризик є. Тут також важливо зазначити, що рефлексія після “гри в секс” може відбутися не одразу, а через кілька років чи десятиліть. Тобто у дитинстві це сприймається як гра, норма (було цікаво, весело, незвично), а у дорослому віці – як насильство (було принизливо, огидно, мене змусили або я змусив / змусила). Одна й та ж взаємодія може по-різному впливати на різних дітей, тож навчання кордонам і концепції згоди є важливими з самого раннього віку. У цьому вам допоможуть книжки “Так і ні. Почуття” Пауліни Ауд та “Твоє тіло належить тобі” Лусії Серрано:
Кілька історій від моїх підписниць в інстаграм:
У мене з двоюрідним братом була така історія. Ми однолітки, росли разом з пелюшок. І тривало це досить довго. Років з 5 і до школи. Спочатку ми просто вивчали тіла одне одного, а далі почалася активна практика орального сексу. Не знаю зараз, звідки це було в наших головах, бо порно на початку 80-х не було нам доступне. Родичі про все дізналися – вже не пам’ятаю, коли підловили і як відреагували, але після того завжди стежили за нами, не залишали наодинці. Але ми все одно знаходили можливість усамітнитися. Одного разу втягнули в ці ігри всіх сестер і братів приблизно нашого віку – нас було п’ятеро. Пам’ятаю, ми з братом засунули в піхву двоюрідної сестри ручку від іграшкової сковороди і потім довго дивувалися, наскільки глибокий цей отвір.
Ми з подругою, коли ще були в дитсадку, знайшли у її батьків диск з порно і вирішили повторити все, що робили актори. Сенс ми не розуміли, та й взагалі погано уявляли, на що дивимося, але здавалося, що світ дорослих без цього не може існувати, і хотілося бути схожими на них. Після цього почали імітувати статеві акти, поки батьків немає вдома, вставляли всередину різні предмети (добре, що обійшлося без наслідків), розглядали вульву одна у одної. Загалом процес вивчення тіла і сексу йшов повним ходом, поки ми не переглянули цей диск повністю, не вивчили кожну дію, і нам всі ці ігри просто не набридли.
Були не ігри, а справжній секс. Хронологію пам’ятаю погано, але перші рази були із старшими сусідськими дівчатами. Було цікаво і хвилююче, частково був примус. Ми по черзі робили одна одній куні, ховалися для цього на вулиці в кущах. Старші дівчата завжди були першими в черзі на отримання задоволення, тож вони охоче нас – менших – експлуатували. Але найбільше соромно мені за те, що після цього я намагалася так “грати” із меншою сестрою. Досі не піднімаємо цю тему, я навіть не знаю, чи пам’ятає вона цей епізод. Сподіваюся, що ні. Мені дуже соромно. І ще, мабуть, пов’язано з цим — до мене в дитинстві (не пам’ятаю вік, але маленька) приставав дядько, успішно схиляв до мінету. Найганебніше, що мені було це цікаво і я не уникала такої взаємодії. Нікому ніколи не розповідала про це.
Що ж робити, щоб знизити ризики насильства між дітьми?
1. Будувати довірчі відносини, щоб дитина не боялася просити про допомогу.
2. Навчати кордонам (стукати до кімнати, не примушувати силою до обіймів чи будь-чого іншого, приймати “ні” від дитини, вчити поважати чуже “ні”, не знецінювати тіло і сором’язливість (“Та що ми там не бачили!”, “Що ти збираєшся там прикривати? Ще нічого не виросло!”).
3. Не нормалізувати насильство (“Дай здачі!”, “Зараз як вмажу!”).
4. Не залишати молодших дітей зі старшими (особливо на тривалий час), не дозволяти їм купатися разом і спати в одному ліжку.
5. Пояснювати, які дотики вважаються небезпечними і що робити в ситуації, коли тебе змушують до чогось, що тобі не подобається. Тобто вчити “Правила спідньої білизни” або “правила трусиків”.
6. Завжди вірити дитині і бути на її боці.
7. Бути хорошим прикладом для своїх дітей.
8. Проходити психотерапію.
Що ж таке нормальна сексуальна поведінка дітей?
Існує велика різниця між дітьми в садочку, які хочуть подивитись на статеві органи одне одного, та дитиною, яка заштовхує будь-який предмет в анус іншої дитини.
2-3 роки. Діти починають помічати, що хлопчики й дівчатка пісяють по-різному, починають виявляти інтерес до відмінностей, копіюють одне одного.
4-5 років. Можуть активно демонструвати свої статеві органи, обзиватися “какашками”, “піськами”. Грають у “лікаря”, “чоловіка й дружину”. Можуть часто торкатися до геніталій і іноді намагатися щось ввести собі в різні отвори.
6-7 років. Починають ставити “незручні” запитання про те, звідки беруться діти, як вони народжуються на світ, що таке “секс”.
8 років. У цьому віці діти частіше експериментують із друзями своєї ж статі. Взаємна мастурбація – не рідкість. Ховаються ретельніше, бо вже в курсі соціальних норм і правил. Секс-гра також набуває форми жартів, сексуальних рим, провокаційного гигикання.
9 років. Діти починають обмінюватися знаннями про секс із друзями своєї ж статі. Можуть шукати інформацію про статеві органи в книжках / інтернеті.
10-11 років. Більше цікавляться протилежною статтю. Існує значний інтерес до жартів, пов’язаних із сексом, які будуть трохи складнішими, ніж жарти, які вони використовували у 8 років.
Не лякайтеся, якщо у ваших дітей якихось етапів не було або вони настали раніше / пізніше. Усі діти різні, і розвиваються з різною швидкістю. Ця інформація потрібна для того, щоб ви могли зорієнтуватися, чи вважається сексуальна поведінка конкретної дитини такою, що відповідає її віку.
Що робити, якщо дитина чинить секснасильство по відношенню до інших дітей?
1. Таку поведінку найчастіше практикують діти, які самі постраждали від секснасильства. Таким чином вони намагаються зрозуміти, що з ними сталося, і повернути контроль над тілом, почуттями, життям. Іноді така поведінка — це спосіб повідомити оточуючим, що сталося щось погане.
2. Найчастіше батьки реагують агресивно. Вони віддаляються, ставляться до дитини зневажливо, називають “злочинцем” і “ґвалтівником”. Однак це тільки погіршує ситуацію. Діти знову можуть піти до менших дітей, щоб через насильство отримати прийняття і контакт. Ці діти потребують допомоги так само, як і ті, хто постраждав від їхніх дій, і дорослим потрібно знайти сили й способи запропонувати їм допомогу, підтримку.
3. У такій ситуації допомога фахівців потрібна не тільки дитині, а й батькам. Не відмовляйтеся від неї.
4. У дитини, яка поводиться таким чином, вже низька самооцінка, вона переживає кризу. Їй потрібно багато любові та уваги.
5. Сексуальна поведінка в 6-12 років не означає, що ваша дитина виросте ґвалтівником або злочинцем. Але їй потрібна величезна підтримка, щоб навчитися контролювати поведінку і почуття, зрозуміти, чому він / вона так вчинили з іншими, і як це можна змінити.
Фрази для підтримки:
«Якщо ти захочеш поговорити зі мною — просто скажи!»
«Що я можу зробити, щоб допомогти тобі?»
«Тобі зараз дуже важко, але ми разом, і точно з усім впораємося!»
«Просто знай: я завжди поруч»
«Я люблю тебе, незважаючи ні на що»
«Дякую, що поділилися зі мною цим»
«Я допоможу тобі впоратися з будь-якими труднощами»
Якщо дитина зазнала секснасильства з боку інших дітей і підтримки батьків їй недостатньо, варто звернутися до психологів, які спеціалізуються саме на цій темі.
п.с. У тексті використана ілюстрація Мар’яни Гілевич із книжки “Малечі про інтимні речі“.
