Підлітки і гомосексуальність: що варто знати батькам

У мене не було жодного тренінгу з сексуальної грамотності, де б не піднімалася тема гомосексуальності. І у дорослих, і у підлітків багато страхів і сильних емоційних переживань в цій темі. Батьки запитують, що зробити, щоб діти напевно виросли гетеросексуалами, як уберегти їх від експериментів з представниками своєї статі і чи є якісь ознаки гомосексуальної орієнтації в ранньому віці. Підлітки ж цікавляться, чи нормально це, які причини виникнення одностатевої симпатії, чи можна від цього вилікуватися і що робити, якщо раптом зрозумів/зрозуміла, що твоя сексуальність не відповідає очікуванням рідних, друзів і суспільства… Щоб розібратися з цими питаннями, я звернулася до психологині Марини Діденко, яка кілька років працює з ЛГБТ* -підлітками і їхніми батьками, проводить тренінги з толерантності, консультує представників ЛГБТ-спільноти.

*ЛГБТ – абревіатура для позначення лесбійок, геїв, бісексуалів і трансгендерів.

– Марино, ваша тема непроста і неоднозначна (але, безумовно, дуже важлива). Як ви в неї прийшли? Чи є передісторія?

– Зараз вже складно сказати, що саме стало поштовхом. Я довго вчилася, але ніяк не могла почати працювати за професією. Моя подруга була психологом в ЛГБТ-організації, і мені стало цікаво. Попросилася прийти в гості на якесь свято, познайомилася з хлопцями, дівчатами і почала волонтерити. Через два роки у них запускався новий проект «Дружній лікар» (friendlydoctor.org), сервіс для ЛГБТ-людей, де можна безкоштовно і анонімно пройти тестування на ВІЛ, консультацію дерматовенеролога, уролога та психолога.

Також паралельно створювалася батьківська організація, для підтримки і гармонізації дитячо-батьківських стосунків у родині, де є діти – представники ЛГБТ-спільноти. Відвідавши один з тренінгів, який проводила моя подруга – психолог Анастасія Медко – я усвідомила, як складно батькам з прийняттям своєї дитини. І мені захотілося стати частиною цього процесу. І ось уже 5 років (2 роки волонтерства та 3 роботи) я співпрацюю з Всеукраїнською благодійною організацією «Точка опори» і батьківською ініціативою «Терго».

– Наскільки наше суспільство готове до обговорення та прийняття ЛГБТ-теми?

– Я не втомлююся повторювати, що люди бояться того, чого не знають, і якщо їм дати коректну інформацію, все змінюється. Тема ЛГБТ, з одного боку, зараз на слуху, з іншого – залишається дуже складною для громадськості. Люди бояться якоїсь немислимої пропаганди, розпусти. Але це все стереотипи, які створювалися довгі роки. Якщо познайомити суспільство з витоками гомосексуальності, показати справжнє життя ЛГБТ-людей, відсутність у них будь-яких відмінностей, крім статі людини, яку вони люблять, від так званої «більшості», тоді світ стане більш відкритим до різноманітності.

Коли я прийшла в ЛГБТ-організацію, я не була толерантна. Мені подобалися люди, з якими я там спілкувалася – за їх людські якості, інтереси, інтелект. І тому почала знайомитися з природою гомосексуальності, різними підходами і поглядами на цей аспект життя людини. Поступово мій рівень толерантності підвищувався, а рівень тривожності і нерозуміння, може, навіть неприйняття – знижувався. Зараз для мене не має значення сексуальна орієнтація людини або його гендерна ідентичність, головне – яка вона як особистість, а все інше – її особиста справа.

Що стосується нашого суспільства, то з лютого 2016 роки я провела 22 тренінги з толерантності для різних професійних груп (психологи, педагоги, вчителі, лікарі, журналісти) до представників ЛГБТ і 90% серед них були дуже толерантні, їм просто не вистачало знань і інформації.

– Давайте почнемо з самого початку: що таке сексуальна орієнтація, і які бувають види.

Сексуальна орієнтація – характеристика людини, що відображає більш-менш стійкий в часі і усвідомленний платонічний, еротичний і сексуальний потяг до людей певної статі або двох статей одночасно. Якщо говорити дуже просто, то сексуальна орієнтація це те «кого людина кохає», і саме кохає, а не займається сексом.

На сьогоднішній день виділяють три види сексуальної орієнтації людини:

гетеросексуальна (спрямована на людей протилежної статі);
бісексуальна (приваблюють люди обох статей в рівній мірі);
гомосексуальна (спрямована виключно на людей своєї статі).
Також інколи до цього переліку додають асексуальність, пансексуальність і помосексаульность.

– Які переваги в розмаїтті сексуальних орієнтацій є для суспільства, на вашу думку?

– Приймаючи різноманітність, ми приймаємо різні прояви нашої особистості, руйнуємо упередження і стереотипи. Що стосується «переваг», то я б це так не назвала. Людина проходить дуже складний шлях прийняття своєї сексуальної ідентичності – у нас в суспільстві вона свідомо прирікає себе на неприйняття, дискримінацію, розрив відносин з близькими людьми. Важливо розуміти, що сексуальна орієнтація дається людині при народженні, і вона не може її вибирати. Якби це було можливо, життя б стало простіше. Зменшилася б кількість випадків алкоголізму або наркоманії через неприйняття себе, а також суїцидів або спроб суїцидів, особливо серед підлітків.

– Ви інформуєте про те, що гомосексуальність – це різновид норми. Чим аргументуєте? Як на ці аргументи реагують люди традиційних поглядів?

– Американська психіатрична асоціація виключила гомосексуальність зі списку психічних захворювань ще в 1973 році. З 17 травня 1991 року ВООЗ при ООН також не вважає гомосексуальність хворобою або розладом особистості. Так як такого діагнозу немає, значить, і лікувати нема чого – немає клінічної картини, ми не можемо описати симптоми. Виходить, це варіант норми.

Я привожу різні теорії виникнення гомосексульності людини, кажу, що однозначної відповіді на це питання немає. Намагаюся показати, що люди гомосексуальної орієнтації нічим не відрізняються від гетеросексуальної, – у них ті ж проблеми. Немає якихось психоемоційних і фізичних особливостей. І даю можливість учасникам тренінгу самостійно прийняти рішення, куди вони відносять гомосексуальність. Але практика показує, що ознайомившись з інформацією і поспілкувавшись з представниками спільноти, люди змінюють свою думку і стають більш відкритими до теми гомосексуальності.

Якщо говорити про «традиційні погляди», потрібно прояснити, що таке традиція. Це дуже умовне поняття, традиції змінюються. У кожній країні, культурі – вони свої. Тому говорити про «традиційну» і «нетрадиційну» сексуальну орієнтацію зараз вважається некоректним.

– Тема гомосексуальності зараз обговорюється більш відкрито, ніж 30, 20 і навіть 10 років тому. Це плюс чи мінус?

– Я думаю це добре. Згідно з опитуваннями, проведеними за кордоном, близько 40% людей мають досвід одностатевих сексуальних відносин, від 3 до 10% населення будь-якого міста відкривають в собі гомосексуальні почуття. Однак багато представників ЛГБТ-спільноти під впливом своїх батьків, оточення, гетеросексуальних установок суспільства можуть вступити в шлюб, завести дітей, намагатися відповідати нормі. Але, як показали численні історії з реального життя, не отримують від цього ніякого задоволення – тільки дискомфорт, занурення у себе, відчуження і страждання від неможливості жити в гармонії з самим собою і навколишнім світом. Зростає ризик зловживання алкоголем або наркотиками, можливі депресивні стани, спроби суїциду… Тому, чим більше ми про це говоримо, тим менше негативних проявів і наслідків у нас буде.

– Чого найбільше хочуть ЛГБТ-підлітки?

– Щоб їх прийняли і любили такими, як вони є, а не за те, що вони будуть слідувати тим паттернам поведінки, які є в суспільстві.

– Батьки часто запитують, як зрозуміти, чи є передумови до гомосексуальності і що можна зробити в цій ситуації?

– Зрозуміти це неможливо. Поведінка більшості геїв і лесбіянок в дитинстві нічим не відрізнялася від інших дітей. Вони грають в ті ж ігри, читають ті ж книжки, у них однакові кумири в музиці. Можна, звичайно, спостерігати за проявами уваги і симпатії у хлопчиків і дівчаток, але в більшості випадків це теж не показник.

– Що б ви порадили батькам і підліткам?

– Багато говорити і не діяти на емоціях. Потім можна пошкодувати. Читайте літературу, не бійтеся звернутися за підтримкою до фахівця або ще когось, хто зможе допомогти, – не тримайте все в собі. Якщо ви будете шукати відповіді на питання, ви їх обов’язково знайдете (відео).

– Куди можуть звернутися за допомогою підлітки, якщо вони зрозуміли, що мають гомосексуальну орієнтацію, і їх це турбує? Що почитати, на який сайт/форум піти, до якого фахівця? А якщо немає грошей і можливостей? І те ж питання про батьків – де їм шукати інформацію і підтримку?

– В Україні більше 40 діючих ЛГБТ-організацій, які займаються підтримкою різних сфер життя повнолітніх ЛГБТ-громадян, і, як правило, їх послуги безкоштовні. Але ось з підлітками, складніше. Ніхто не бере на себе відповідальність працювати з дітьми, тому що це незаконно. І діти, на жаль, залишаються зі своїми питаннями один-на-один.

У багатьох українських містах є так звані QUEER HOME – місця, де можна цікаво проводити час серед представників ЛГБТ-спільноти, слухати лекції, грати в ігри, брати участь у тренінгах. Але там теж є обмеження за віком. Мені дуже подобається центр в Запоріжжі «Гендер Зед»: у них багато підлітків, і вони дуже захоплююче проводять час. Діти там знаходять підтримку і розуміння, яких немає в сім’ї, розвиваються за різними напрямками. Але щоб туди ходити, якщо тобі немає 18 років, ти повинен принести записку від батьків з дозволом відвідувати це місце.

Зараз, завдяки інтернету, не проблема знайти потрібну інформацію. Ось сайти найбільших в Україні організацій: ВБО «Точка опори» (t-o.org.ua); Гей Альянс-Україна (upogau.org),  Запоріжський обласний благодійний фонд «ГЕНДЕР ЗЕД» та багато інших.

Для батьків є организація «Терго» (tergo.org.ua), де допоможуть розібратися в питаннях сексуальної орієнтації, гендерної ідентичності, прийняти свою дитину, нададуть підтримку інші батьки. Тут же можна отримати консультацію психолога. Батьки «Терго» збираються раз на місяць в різних містах, в залежності від запиту і проводять зустрічі, тренінги, групи самопідтримки, можуть зустрітися, щоб просто поговорити за чашкою чаю або вислухати по телефону. Всі, хто пройшли нелегкий шлях прийняття своєї дитини, зараз готові надати підтримку іншим батькам.

А почати всім мамам і татам, близьким і просто не байдужим людям я рекомендую з книги «Відповіді на непрості питання». Вона невелика і дуже легко написана:

http://aph.org.ua/wp-content/uploads/2016/08/Otvety-na-neprostye-voprosy.pdf

– Є думка, що достатня відкритість в цій темі провокує збільшення гомосексуальних і бісексуальних людей в суспільстві. Чи існує в Україні статистика за кількістю підлітків/молоді з «нетрадиційною орієнтацією»? Може, відома динаміка змін.

– Усі бояться пропаганди… Але не забувайте, що всі геї і лесбійки народилися в суспільстві, де пропагувалися сімейні цінності і гетеросексуальні відносини. Чому ж це не спрацювало? Не можна змусити людину когось полюбити. Так, можна примусити до сексу, але це буде на один раз. Якщо всередині у тебе немає потягу, ти не «станеш» геєм. У закритих школах підлітки часто практикують одностатевий секс, але це не впливає на їхню сексуальну орієнтацію. Потрапляючи у відкрите суспільство, вони в більшості випадків знаходять своє кохання і створюють сім’ю з людиною протилежної статі.
Кількість підлітків з гомосексуальністю така ж, як і дорослих – від 3 до 10%. Але змінюється вік прийняття себе. Раніше підліток не розумів, чому він відрізняється від інших. Боявся собі зізнатися, що у нього є потяг до людей своєї статі. Більш того, щоб викорінити цей потяг, вони роблять спроби зустрічатися з людиною протилежної статі, але внутрішні бажання не побороти. Ці думки будуть з’їдати зсередини.

Клієнти розповідали, як їм в дитинстві здавалося, що вони одні такі на всій планеті – інформації не було, прочитати або поговорити про це з кимось було нереально… Тому вони глушили свої думки і намагалися про це взагалі не думати. Але почуття і потяг залишалися. Колега ділився особистою історією: в школі на фізкультурі він задивлявся на хлопців, і це було рефлекторно – тоді він не розумів, чому йому це цікаво. Зараз підлітки більш прогресивні, та й інформації більше (шкода, що не вся коректна). Тому сучасним дітям простіше пройти процес ідентифікації і прийняття себе.

Що стосується статистики, то в Україні дослідження гомосексуальної орієнтації практично не проводяться, особливо серед підлітків. Зараз ВБО «Точка опори» бере участь в американському проекті GLESEN: готуємо опитування серед підлітків з приводу булінгу в школі. Там тема ЛГБТ винесена окремо – подивимося, які результати ми отримаємо.

– Які найбільш часті помилки щодо ЛГБТ-підлітків?

– Що це пройде, переросте. Це дуже ображає підлітків, які вже прийняли себе. Якщо ми говоримо про сексуальну орієнтацію, то треба розрізняти два поняття: «сексуальна орієнтація» і «сексуальна поведінка». Про сексуальну орієнтацію, ми вже говорили: це про те, «кого я кохаю». Сексуальна поведінка – це весь спектр можливих сексуальних активностей, які використовує людина для задоволення свого сексуального потягу, незалежно від того, яка її сексуальна орієнтація. Сексуальна орієнтація і сексуальна поведінка не обов’язково тотожні. Тобто, буває, що підлітки використовують одностатевий секс для зняття сексуальної напруги, експериментів, отримання досвіду. Це не означає, що вони геї або лесбійки. Поки людина (підліток) себе не ідентифікує з людиною гомосексуальної орієнтації, ми не можемо її такою вважати. Кожен гомосексуал проходить дуже болісний багаторічний процес «камін-ауту» – визнання себе геєм або лесбійкою.

Тобто, якщо до вас звернувся підліток або це ваша дитина, і він каже, що у нього потяг до людей своєї статі, уважного вислухайте його. Скажіть, що любите, не дивлячись ні на що, і постарайтеся дуже м’яко з ним поговорити, щоб розібратися: це просто підліткові експерименти чи все-таки гомосексуальна орієнтація. А краще, звичайно, не поспішати з висновками – час все покаже…

– Що найбільше лякає батьків в гомосексуальності дітей?

– Руйнується їхнє бачення життя власної дитини. Як би ми не хотіли, але все одно підсвідомо плануємо майбутнє своїх близьких. А тут дитина заявляє інформацію, яка ніяк не вкладається в гетеронормативну картинку життя батьків. І тут починають проявлятися усі страхи:

  • це якась хвороба;
  • у нього/неї ніколи не буде дітей, а у мене онуків;
  • як це позначиться на здоров’ї моєї дитини;
  • як до цього ставиться церква і релігія;
  • як сказати рідним або що буде, якщо дізнаються рідні;
  • моя дитина не буде щасливою.

– Батьки часто на тренінгах запитують, як пояснити дитині або підлітку про людей гомосексуальної орієнтації?

– Ми просто говоримо про те, що любов/кохання бувають різними. Є чоловіки, які люблять жінок, є жінки, які люблять чоловіків. А є чоловіки, які люблять чоловіків, і є жінки, які люблять жінок. Вважаю, що акцент треба робити на почуттях, емоційно-романтичних стосунках, а не на сексуальних. Їм добре разом – і це найголовніше. Тут також важливо говорити про контрацепцію, адже підлітків так чи інакше інформують: щоб не завагітніти, користуйтеся презервативами. А про одностатеві контакти не згадують, і потім маємо молодих людей з ВІЛ-статусом або іншими захворюваннями, які передаються статевим шляхом. З власного досвіду скажу, що діти набагато легше приймають різноманітність, ніж дорослі, – вони ще не такі заангажовані.

– Що має статися, щоб в суспільстві нарешті перестали дискримінувати і засуджувати за прояв своєї сексуальності?

– Час!!! Світ змінюється, просто все не так швидко. За три роки активної роботи я вже бачу зміни. Усе більше фахівців (психологів, лікарів) готові надавати допомогу або працювати з представниками ЛГБТ, все більше людей розуміють і приймають різноманітність.

*У тексті використані фрагменти з книги Ніни Вербицької «Відповіді на непрості запитання»

Юлия Ярмоленко
Секс-педагог, автор программ по сексуальной грамотности для взрослых и подростков.

3 коментарів

  1. Побольше бы таких светлых,мудрых и по настоящему добрых психологов как Марина Диденко! Спасибо за статью!

  2. Про это еще Татьяна Дмитриева писала. Которая была доктором медицинских наук, психиатром, Директором Серпов.” “конверсионная” терапия ведет к суициду пациента”.

Додати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *