Пам’ятаю свою повну безпорадність, коли на лекції для 10-12-річних дітей після блоку про насильство найсміливіша дівчинка сказала: “Це буде дуже дивно, якщо я прийду до мами і скажу, що мене чіпав дорослий дядько”. Решта активно закивали головами і підтвердили: жоден з них не прийде до батьків, якщо подібне трапиться. Хочете дізнатися причини?
1. Мене будуть лаяти.
2. Мены скажуть “сама винна/сам винен …”.
3. А що батьки можуть в цій ситуації зробити? Нічого!
4. Вони мені не повірять.
5. Мені кажуть: “Вирішуй свої дитячі проблеми самостійно”. Ось і вирішую.
6. Не хочу їх засмучувати та розчаровувати.
7. Ми ніколи з ними не говорили на цю тему!
Зверніть увагу на останній пункт. Він один з найважливіших. Дійсно – якщо ви ніколи не зачіпали тему кордонів, насильства, тілесності, то дитина до вас і не прийде. Ні з проблемою, ні з проханням допомогти/захистити/підтримати. Ніколи. Звичайно, можна жити у світі ілюзій, переконуючи себе, що “моя дитина в цілковитій безпеці”, “у нас дуже довірливі стосунки”, “моя донька/мій син мені все розповідає”. Так, я постійно чую це від батьків. Але діти говорять зовсім інше. На жаль…
І я дуже вдячна флешмобу #янебоюсясказати (#янебоюсьсказать), завдяки якому про проблему сексуального аб’юзу не тільки заговорили вголос, але й було написано багато хороших та корисних матеріалів різними фахівцями. Нижче добірка статей, брошур і відео, які обов’язково допоможуть вам зрозуміти, навіщо говорити з дітьми про насильство; чому важливо називати органи своїми іменами, а не евфемізмами; як навчити дівчаток і хлопчиків бути “незручними” для ґвалтівників, відстоювати свої кордони і говорити чітке й однозначне “ні”.
1. Як говорити з дітьми про насильства? Дуже важливі питання і відповіді для батьків, які не розуміють, як і навіщо говорити з дітьми про насильство, про згоду і незгоду, коли починати таку розмову, за яких умові в яких ситуаціях, на чому робити акценти. А також рекомендації, що робити, якщо дитина вже стала жертвою насильства. “Чи є способи якось захистити свою дитину? Так. Це не означає, що можна повністю гарантувати безпеку: не можна навчити дітей “не потрапляти в такі ситуації”, адже це залежить не від них. Але дещо можна зробити: розмовляти з дітьми про сексуальну безпеку і про те, що припустимо, а що ні”.
2. Як говорити з дітьми про сексуальний абьюз. Більш розгорнута версія попередньої статті. Слово «аб’юз» (abuse) автор використовує не випадково. “Насильство” – не точне визначення для цього поняття. Аб’юз – агресивне фізичне, емоційне або сексуальне використання іншої людини, що здійснюється проти її волі або внаслідок її нездатності дати інформовану згоду. Рекомендую уважно вивчити статистику – які діти знаходяться в групі ризику, хто найчастіше виступає в ролі гвалтівників, перелік ситуацій, які найкраще підходять для початку розмови, що говорити, коли дитині потрібно сказати “ні”, і варіанти, як саме дитина може сказати “ні” вербально і невербально . Важливо перечитувати цю статтю час від часу, і повертатися до розмови з дитиною про сексуальний аб’юз хоча б раз на рік.
3. Як вберегти дітей від сексуального насильства? Стаття британської журналістки, у якої є три доньки і одна з них – з особливостями розвитку (аутизм). “За даними британської Національної спільноти із запобігання жорстокого поводження з дітьми (NSPCC), кожна 20 дитина у Великобританії страждає від сексуального насильства. При цьому одна з трьох дітей не наважується нікому розповісти про те, що сталося. І ще шокуюча статистика – в дев’яти випадках з десяти насильником виявляється родич або близький друг сім’ї”. Так, в статті знову йдеться про особисті кордони й уміння говорити “ні” навіть батькам. Це важливо, дуже важливо!
4. Прості бесіди для захисту вашої дитини від насильства. Поговоріть про труси і все вийде! У кожній з вищезгаданих статей було посилання на брошуру про те, як говорити з дітьми про насильство. Обов’язково збережіть її собі на комп’ютер – це відмінниц посібник для вас і ваших дітей. “З дітьми важко говорити начистоту. Якщо батьки будуть прагнути відвертих розмов, починаючи з раннього віку, і прислухатися до думок і почуттів дитини, то вони зможуть створити культуру відкритості, здатну захистити дитину від насильства”, – пишуть автори довідника PANTS. Ще один варіант цих правил тут – тисніть.
А ось і ролик, який показує кордони. Його можна дивитися навіть з найменшими дітьми (від двох років).
5. “Незручні” діти незручні для насильників. Стаття піднімає дуже серйозні і глибокі проблеми. Щоб зробити своїх дітей незручними для ґвалтівників, доведеться зробити їх незручними і для нас – батьків. Але по суті – це єдиний спосіб навчити дитину справлятися з небезпечними ситуаціями і не піддаватися на вмовляння/погрози/маніпуляції гвалтівників. Почитайте, що ви можете зробити для виховання своїх дітей, і якщо відгукнеться – випишіть на окремому аркуші й намагайтеся перечитувати ледь не кожного дня. Повірте, це допоможе не тільки налагодити довірливі близькі стосунки, а й виростити впевнену в собі людину, готову протистояти будь-яким проблемам і труднощам.
6. Захист дітей від сексуального насильства. Тут порушується ще один аспект проблеми – якщо дитина вам нічого не говорить, але її поведінка змінилася. Що саме повинно насторожити батьків? “У деяких дітей можуть виявитися фізичні ознаки, що свідчать про насильство, такі як: незрозуміла інфекція сечовивідних шляхів, почервоніння або припухлість статевих органів. Інші діти можуть страждати від болю в животі, головного болю, від раптового нетримання сечі в нічний час.” Як вести себе в такому випадку, що говорити, як допомогти пережити травму – відповіді у статті.
7. 26 правил, які допоможуть вберегти доньку від насильника. Стаття побудована на свідченнях заарештованих гвалтівників. За посиланням ви знайдете їхні свідчення про те, що ж все-таки їх приваблює в майбутній жертві, а також правила оборони і поведінки під час нападу. Можливо, деякі з них вам здадуться відірваними від реальності або сильно ризикованими, але краще прочитати і ніколи не скористатися порадами та рекомендаціями, ніж не знати, що робити, якщо таке, не дай Бог, колись трапиться. І дещо особливо важливе: “Більшість опитаних в’язнів сказали, що вони залишать жертву в спокої, розуміючи, що вона готова захищатися. Їм потрібна тільки легка здобич”.
8. Що штовхає чоловіків на згвалтування? Прекрасна стаття для батьків хлопчиків. Вона дає цілком конкретну відповідь на питання, як виховати чоловіка, який поважатиме жінок і буде ставитися до них як до особистості, а не до речі. “Ми живемо в культурі, яка перекладає відповідальність за запобігання згвалтувань на плечі жінок і дівчат, замість того, щоб вимагати від чоловіків перестати ґвалтувати.” У коментарях до статті ви знайдете причини, за якими чоловіки йдуть на згвалтування. Це страшно.
9. «Сама винна»: В чому прийнято звинувачувати жертв насильства. Важливо говорити про те, що жертва ніколи не винна в тому, що трапилося. Відповідальність завжди несе ґвалтівник. Однак під час флешмобу #янебоюсясказати ви могли бачити інші думки своїх френдів: з хорошими дівчатками такого ніколи не трапиться; вона просто жертва, і притягує до себе подібні ситуації; не треба було так одягатися/йти туди/говорити з ним і т.д. Чому ці переконання – ментальні пастки, і що насправді криється за подібними висловлюваннями. Тут в тему дати посилання на статтю Людмили Петрановської – “Перевірка на вошивість або Флешмоб, який ставить діагноз суспільству”.
10. 18 листопада європейська спільнота, як і Україна, відзначає Європейський день захисту дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства (з 2015 року). Кожна п’ята дитина в Європі піддавалася сексуальному насильству, причому у 80% випадків людина, яка вчинила злочин, належала до близького кола спілкування дитини. У переважній більшості випадків діти бояться розповісти про це будь-кому.
Україна підписала в 2007 і ратифікувала в 2012 році Конвенцію Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства (“Конвенцію Лансароте”). Цей документ передбачає встановлення кримінальної відповідальності за всі види сексуальних злочинів, скоєних по відношенню до дітей, а також прийняття спеціального законодавства і заходів з метою попередження цих злочинів, захисту жертв і кримінального переслідування винних.
І наостанок пропоную подивитися ролик від Лейсі Грін про насильство. Можна включити російські субтитри, але хороший переклад ви знайдете тут – https://vk.com/video-74650535_169761379. Лейсі Грін – американська YouTube-відеоблогерша, активістка феміністського руху.
Особенно поражает факт., что 80% насильников и абьюзеров – это близкий круг общения семьи или родственники. Потому что у нас развит культ тисканья детей чужими людьми и вот этих всех мерзких поцелуев чужими мужиками и тетками? Даже когда ребенку неприятно, что мы обычно говорим? Что говорит 90% людей? “Это некрасиво, поцелуй дядю” ну или чтото в таком духе. Ну вот дядя ее целует, а она должна терпеть, ведь мы сами ее этому научили. Ребенок вправе сам распоряжаться своим телом, если ему нравится когда родная бабушка его целует, но не нравится когда родной дедушка, то во-первых на это есть причина и лучше бы вам ее знать, а во вторых у него/нее есть право на “нет!”. Взрослые же не позволяют себя щупать и целовать, только потому что “так принято и я обижу другого человека”, ну ведь смешно же, если бы мы позволяли себя лапать всем подряд. А ребенок это переживает каждый день и мы учим его что так нормально. Кому нормально? Кто после этого нормальный? Воспринимайте своего ребенка как личность, которая вправе сказать “нет”, и учите что это правильно, тогда он в критической ситуации будет орать и кусаться и говорить.
Юлия, очень важная статья! Многие взрослые не знают, как правильно рассказать ребенку о насилии. Интересные тренинги, которые помогут нашим детям быть более просвещенными в данном вопросе. Спасибо!