Безпека дітей в інтернеті: що потрібно знати

Коли ми говоримо про сексуальне насильство, то в голові найчастіше виникають картинки, далекі від реальності – темний провулок і маніяк. Так теж буває, але рідко. Основна небезпека, яка чатує на дітей – це дорослі з близького оточення і … інтернет. Останнім часом педофіли стали реєструвати дитячі фейкові акаунти в соціальних мережах і заводити знайомства зі своїми «однолітками». На жаль, вже є випадки, коли діти після «невинного» спілкування в інтернеті ставали жертвами насильства. Тому сьогодні наша розмова – з фахівцем із кібербезпеки Анастасією Овчаренко, яка вже кілька років поспіль проводить лекції та тренінги як для дітей, так і для їхніх батьків в українських школах, і знає про безпеку в інтернеті все!

– Настю, багато батьків усіляко намагаються обмежувати час дитини в інтернеті – переживають за зір, за безглуздо витрачений час, але при цьому самі від гаджетів майже не відриваються. Чи є в цьому сенс?

– Можна заборонити дитині сидіти в інтернеті – це абсолютне право тоталітарних батьків, велика «галочка» для мами й тата, які вважають, що будуть контролювати дитину мінімум до 16 років, а в ідеалі все життя. Але це утопія, оскільки не одним гаджетом, який належить дитині, вона може користуватися. У неї є телефон, комп’ютери мами і тата, їхні телефони, а також є друзі, у яких такий же повний набір. Або ще одна поширена ситуація: прийшов малюк на роботу до батьків, і йому дали планшет (аби не заважав). У цей момент нікому не цікаво, що читає або дивиться учень молодшої школи.

– Що можна порекомендувати батькам, які хочуть фільтрувати інформацію. Тому що іноді пишеш досить пристойний запит, а отримуєш інформацію порнографічного характеру.

– Коли я починала розповідати батькам про дитячу безпеку в інтернеті, приводила приклад «мокрих кицьок». І якось на майстер-класі був присутній мій чоловік. Він послухав, набрав у пошуковику запит і у нього все добре – мокрий сіамець, мокрий британець, викупаний безпорідний кіт. І тоді я запропонувала йому вимкнути безпечний пошук, який стоїть у нас в обов’язковому порядку. Ось тепер було все!

Потрібно пояснювати дитині, що галочка безпечного пошуку існує не даремно, і придумана вона не для того, щоб ти чогось не бачила/не бачив. Ця галочка, перш за все, закриває доступ до фішингових посилань, сайтів, які поширюють віруси. А для дитини набагато важливіше знати і розуміти, що це захистить її акаунт у соціальних мережах або імейл від злому і крадіжки, ніж те, що вона не зможе подивитися на “мокрих кицьок”.

Також можна захистити дитину від інформації в настройках антивірусника.

– Чи варто пояснювати синові, дочці, що є сайти, куди не варто ходити?

– Якщо розповісти, що кудись не треба ходити, то велика ймовірність, що саме туди він або вона і піде. Тому що – “А що я там не повинен/не повинна бачити?”. Я б теж сходила. Це ж цікаво. Навіщо це провокувати?

Є інший класний прийом: віддати питання безпеки під відповідальність дитини. Щоб вона встановлювала антивірусник, стежила за його оновленням. Така позиція дуже добре мотивує. І тоді вже дитина буде питати, чи дотримуєтеся ви правил безпеки. Взагалі завжди дуже добре просити допомоги у підлітків, вони прекрасно справляються з багатьма завданнями. Таким чином ми, по-перше, виховуємо відповідальність, а, по-друге, офіційно можемо задавати питання: що у нас стоїть за антивірусник, як давно він поновлювався і що можна зробити для поліпшення інформаційної безпеки сім’ї.

Якщо дитина починає піклуватися про безпеку свого комп’ютера/гаджета, своєї сторінки в соціальних мережах, вона вчиться встановлювати власні кордони і поважати чужі. Тому як тільки заводиться аккаунт в інстаграм або фейсбуці, потрібно пояснити: “Твоя сторінка – твої правила”. І ось ці самі правила в ідеалі варто розробити разом з дитиною. Але їх потрібно обговорювати, приходити до обопільної згоди, а не спускати, як директиву. Тоді це має сенс. Якщо ж нав’язувати – може спостерігатися зворотній ефект. Наприклад, ви домовляєтеся, що дитина не буде постити фото себе роздягненого, не вмикатиме геолокаційний сервіс, не розповідатиме свій маршрут. Геолокація – це зло для дітей. А часто і для дорослих, які із задоволенням чекіняться чи не кожну хвилину, і тому стають легкою здобиччю для злодіїв і маніяків. Я, наприклад, рекомендую точки чекіну ніколи не ставити чітко на своєму будинку.

Також треба пам’ятати, що в соціальних мережах є обмеження за віком. Це теж не просто так. Якщо ми почнемо скаржитися, що хтось домагається 10-річну дитину, нас запитають, скільки в реальності їй років, і чому батьки дозволили синові або доньці зареєструватися, вказавши неправильну дату народження. У інстаграмі і фейсбуці можна зареєструватися з 14 років. У твіттера вікових обмежень немає.

– Як ти ставишся до викладання фотографій в соціальних мережах? Дітей, батьків, племінників, бабусь, дідусів …

– Ми з цим нічого не поробимо. Це демонстрація того, що у людини все добре. У неї є діти, чоловік/дружина, батьки, є робота, друзі, корпоративи. Але є сенс пам’ятати, які фото треба викладати, а які ні. Налаштування конфіденційності існують не просто так, всі фото індексуються пошуковими системами (деякі соцмережі, наприклад, зараз індексуються краще сайтів) – і знайти їх навіть через кілька років не складатиме труднощів. Тому існує поняття закритого профілю. Також має сенс виділяти фотографію тільки для групи людей, яка там відображена. Якщо говорити про параною, то так – викладати фото не можна.

– А дітям безпечно викладати свої фото в соцмережах?

– Фотографії дітей повинні модерувати батьки. Хоча б на початку, поки дитина не зрозуміє, чим можна ділитися, а чим – ні. Ні в якому разі не можна викладати фото дитини в своїй кімнаті і фотографії, за якими чітко можна ідентифікувати локалізацію.

– А що не так в дитячій кімнаті?

– По кімнаті дуже багато можна сказати про дитину. І зрозуміти, чим її можна зачепити, щоб зав’язати розмову і завести в незнайоме місце. Чим менше такої інформації потрапить в мережу, тим краще для дитини. У кожного школяра є чіткий маршрут, яким він йде в школу і додому. І в один “прекрасний” день може хтось з’явитися поруч, запропонувати подивитися на кошенят або цуценят. А не ведуться на кошенят тільки дресировані діти. І відпрацювання цього навику (відмова йти з незнайомцем) по суті безкінченна. Тобто це не просто розмови.

(Гарна стаття з детальними поясненнями і прикладами про те, як навчити дитину не говорити і не ходити з незнайомцями, тут – http://real-parents.com/pogovorite-s-detmi-o-bezopasnosti-eshhe-raz.html)

– Як ти ставишся до того, що батьки таємно переглядають особисті повідомлення дітей в соціальних мережах?

– Це порушення особистих кордонів дитини. Якщо ми вважаємо, що наш син або донька – самостійна особистість, то повинні довіряти її внутрішньому простору. І якщо ми довіряємо, то не варто читати дитячі особисті повідомлення й листування. Я не читаю, і дуже сподіваюся, що ніколи до цього не дійду. Читаючи особисті повідомлення, смс, листи, ми втрачаємо контакт із дитиною і її довіру.

– Тобто, якщо не довіряєте, то краще не дозволяти заводити акаунт у соціальних мережах?

– Якщо не довіряєте і не дозволяєте, дитина все одно створить акаунт у соціальних мережах. Настає вік, коли вона не буде питати у батьків дозволу. Або приходить момент, коли дитина каже: «У мене з 20 однокласників 18 мають акаунти в інстаграм чи тік-тоці». У них там чат, закрита група. І дитина ніби радиться з вами, але по суті ставить перед фактом. І до цього моменту треба підготуватися, розробити правила, розповісти, що таке двофакторна авторизація.

– Але навіть не всі батьки в курсі, що це таке!

– Звичайно. І дуже здивовані, чому у них крадуть акаунти в соцмережах або усім друзям розсилається вірус. До речі, двофакторна авторизація прибирає спокусу почитати особисті повідомлення дитини.

– А паролі? Як навчити дітей не ставити пароль у вигляді дати народження?

– У моїй компанії є корпоративне правило установки паролів. І це норма. Якщо цю норму не нав’язувати дорослим, то буде 1234qwerty. Тому потрібно продумати схему створення паролів, щоб це було максимально складно для підбору. І раз на місяць не забувати робити рокіровки, які для тебе зрозумілі, а іншим ні.

– Тобто ти вважаєш, що правильному встановленню паролів потрібно навчати змалечку?

– Так. Інакше ми отримаємо тих же дорослих, які не знають, що таке двофакторна авторизація. І не розуміють, навіщо Фейсбук надсилає якісь циферки. Відмінно зробив Приватбанк, який примусово змусив усіх проходити двофакторну авторизацію. Вони зробили її настільки обов’язковою, що у дорослих відпало питання – що це?

– Давай ще раз повернемося до питання безпечного спілкування у соцмережах. Як батьки можуть бути впевнені, що дитині нічого не загрожує, якщо вони ніяк не контролюють цей процес?

– Якщо ми почнемо втручатися в соцмережі дитини, читати листи і особисті повідомлення, дитина створить інший акаунт.

– А якщо дитина не знає?

– Я впевнена, що дитина буде знати. Вона буде розуміти, що щось відбувається. Все таємне стає явним. А тепер уявімо стан мами, коли син або донька прийдуть до неї і скажуть: «Мама, ти читала мою переписку?». Якого кольору вона буде? Чи потрібно їй це? Навіщо ми ставимо себе в це незручне становище? Або інша ситуація: ну прочитала листування. Що мама буде з цим робити? По-перше, у дітей часто є свої шифровки. І текст не завжди зрозумілий дорослим. По-друге, цієї інформації більше ніде немає. І?

Страшна правда полягає в тому, що мами читають дитячі листи не для того, щоб піклуватися про безпеку дитини, а для контролю. Виправдовуючи свої нехороші дії тим, що «я дбаю про доньку або сина». А насправді «вирішую якусь свою задачу і проблему». Стук в дитячу кімнату – це теж до теми кордонів і безпеки. Навіщо ми самі піддаємо себе ризику побачити щось, що не дасть нам спати спокійно? Батьки повинні пам’ятати, що дитина дуже швидко виросте, а образи на них залишаться.

– Давай підсумуємо. Якби тобі потрібно було звернутися до батьків в двох реченнях, що б ти сказала?

– Довіряйте дитині, дозвольте в якихось питаннях їй бути дорослішою, і відповідальнішою. Повірте і дайте вашим стосункам партнерство, а не контроль.

В Україні є хороший ресурс про безпеку дітей в інтернеті – https://stop-sexting.in.ua/